Київ в авангарді Світового Лідерства України

    Все почалося з 10 серпня 1996 року, коли новим головою Київської міської державної адміністрації був обраний Олександр Омельченко. До цього часу Київ існував за рахунок державної дотації і практично не залучав вагомих іноземних інвестицій. Всього за 2 роки, вже із 1998-ого, Київ став поки що єдиним фінансовим донором Української Держави. У 2002 році із свого місцевого бюджету він передасть всій Україні 1,8 млрд. гривень. В 1999 році, три роки поспіль(!), понад 20 провідних банківських установ світу пропонували Київському голові, під заставу місцевого бюджету, кредитів на загальну суму в 10 млрд. доларів.
    Експерти "Нової Формації" у 1997 році мали безпосереднє відношення до одного із проривних проектів, започаткованого Олександром Омельченко в Жовтневому районі міста - "Київський тролейбус". Спільними зусиллями ми підняли міську громаду, в особі її керівництва, до розуміння, що не зважаючи на економічну кризу 1997 року, промисловці міста здатні виробляти власний київський тролейбус. Головне, щоби міська влада вчасно замовила їх певну кількість та завчасно проплатила витрати на комплектуючи. Презентований 25 липня 1997 року Олександру Омельченко перший київський тролейбус марки "К-12.01." від АНТК-АНТОНОВ та КДАЗ "АВІАНТ" наочно переконав в цьому. І процес пішов. Звичайно, що думка провідних конструкторів АНТК-АНТОНОВ не зупинилась на цьому. На весні 1998 року, ми спільно з ними, напрацювали аван-проект "Нової транспортної екологічної системи міста Києва (НТЕС-КИЇВ)".Але до цього рівня міська влада вже не піднялась, бо потрібна була системна підтримка пропонованих нами системних перетворень в місті. Тільки особистість Олександра Омельченка не могла її для нас забезпечити.
    А нової системи цивілізованого місцевого самоврядування натомість старої радянської командно-адміністративної системи в місті, ще фізично не існувало. Тому на осінь 1998 року стало актуальним саме це питання - розбудова принципово нової системи місцевого самоврядування столиці України. Київський голова проголосив 1999 рік - 500-літньою річницею надання Києву Магдебурзького права. Урочистість такої історичної події дозволяла привернути увагу громадськості до стану розвитку "помєстних прав", до рівня само усвідомленості громадянами власної творчо-будівничої місії в міській територіальній громаді. Від кінця 1998 до весни 1999 року вся ця робота зосередилась на двох головних напрямках: 1) лобіювання Закону України про спеціальний статус столиці України міста-героя Київа; 2) розробку Статуту Київської міської територіальної громади. З 9 березня 1999 року, після засідання круглого столу спільно з послом Німеччини на Україні та провідними німецькими фахівцями в галузі статутного права міст, Київміськрада мала вже чотири модельних проекти Статуту, а, напередодні, ще 15 січня 1999 року Президент України підписав, прийнятий Верховною Радою України у 1998 році Закон про столицю.
    Робота по розбудові нової системи київського міського територіального громадського самоврядування під кінець 1999 року дала три головних висновки.
А - підмурком міського самоврядування є самоорганізація населення на рівні районів, мікрорайонів, кварталів, вулиць та будинків. Стандартів якої не існує, а відповідно немає системності, а виходячи з цього немає і роботи.
Б - немає кадрового потенціалу для розвитку і системи місцевого самоврядування, і нижчого рівня самоорганізації населення. Існуючі кадри на цих рівнях фізично та ментально вичерпані. Системи матеріального заохочення молодих фахівців до роботи на цих рівнях принципово не існує. Адміністративна реформа борючись начебто з бюрократією та корупцією, не змогла забезпечити нормальної роботи тих рівнів соціальної самоорганізації населення, які в цивілізованих країнах вирішують 80% соціальних проблем. Не допускаючи їх на рівень регіональної та центральної влади.
В - такий стан речей можливий, якщо відповідальні працівники абсолютно не знають існуючих міжнародних стандартів та кращого світового досвіду.
    Тому з кінця 1999 нам довелося докорінно змінювати тактику і переходити на районний рівень системи міського самоврядування Києва. Ми обрали пілотний район із лютого 2000 року розпочали просування по цьому напрямку. В цей же час за сприяння Програми розвитку представництва ООН на Україні ми ознайомилися з провідним міжнародним стандартом "сталого, збалансованого, довготривалого розвитку", який закріплений в документі "AGENDA 21" спеціального саміту ООН в Ріо-де-Жанейро 1997 року. В цей же час з'явилась "Концепція сталого розвитку міста Києва" (від Київради), "Концепція сталого розвитку України" (від спецкомісії КМУ). Центр муніципального менеджменту ПРООН відпрацював для нашого пілотного району спільно з фракцією районних депутатів проекти бюджету району на 2001 рік, проект статуту районної територіальної громади, провів з ними три спеціальних тренінги з навчання міжнародним стандартам "Хабітат-ІІ. Майбутнє міст у ХХІ столітті" та бюджетні слухання.
    Ми, спільно з районною депутатською групою "За розвиток регіонів!" райради, зосередили свою увагу на створенні Програми сталого розвитку районної громади до 2050 року, альтернативного бюджету району з бюджетом розвитку громади та Системи самоорганізації населення у виборчому окрузі районного депутата. Робота над Програмою сталого розвитку району дозволила вийти на такі поняття та підпрограми як "Енергетичний менеджмент та аудит", "Екологічний менеджмент та аудит", "Інноваційний менеджмент та аудит" та інші. Така багаторічна логіка просування по шляху до Світового Лідерства Україні в кінці кінців привела нас до чіткого розуміння Генерального Висновку, що коренем цього процесу в суспільстві є середня загальноосвітня школа. Хронічна системна відсталість від кращих світових орієнтирів розвитку існуючого процесу українського шкільного навчання є головним коренем сьогоднішньої нездатності України до Світового Лідерства.
    Під час роботи над створенням Системи самоорганізації населення на рівні округу районного депутата, в якому 6000 мешканців, з яких 2500 виборців, ми прийшли до висновку, що стрижнем дієздатної та високоефективної системи самоорганізації населення в окрузі може бути тільки середня школа. З грудня 2000 року по грудень 2001 року, при підтримці районного депутата, ми працювали з його провідною школою в окрузі. За цей час в школі вдалося створити:
а) експертно-консультаційну раду (ЕКР) директора школи;
б) шкільне самоврядування в формі президентської республіки;
в) професійний клуб фронтирів та футурологів;
г) було розпочато проекти: 1) "Сонячний Вегетарій"; 2) кредитної спілки "Наше майбутнє";
д) школярі 9-го класу підготували на конкурс грантів для талановитої молоді Президента України 4 унікальні проекти;
є) тричі в школі з виступами побували провідні українські фахівці міжнародного рівня по темі "Що таке сталий розвиток місцевої громади?" На одному із засідань ЕКР директора ми прийшли до формули Школи як Національного генератора сталого розвитку України. Процес був непростий, бо від кожного потребував нестандартних м'яких далекоглядних рішень.
    Але, не зважаючи на всі колосальні зусилля і цілу низку гарних побічних результатів, все глибше ставав ясним той факт, що навіть в такому стані підйому розвиток Школи не встигав за процесом взросління-почорніння дітей. Вчителя, батьки, експерти разом не встигали зробити так, щоб не втратити чистий промінь в серцях дітей. Які щодня стикалися із значно більшою кількістю негативних фактів, ніж позитивних. Більше того, іржа починалась на базовому рівні через невідповідність існуючих умов проживання дітей стандартному рівню виживання та невідповідність існуючого рівня здоров'я дітей нормальному людському стану.
    Якщо оглянути 1000 наших українських дітей, то в середньому через ці два "фільтра" зможуть пройти не більше 100. Січневі поголовні епідемії грипу в школах взагалі стирають і цей відсоток. Що практично означає стирання і цього останнього маленького плацдарму для виходу України до рівня Світового Лідерства.
    На кінець жовтня 2001 року розуміння цього факту було чітким і фатальним.
    Як вийти з цієї фатальності?
    Шукаючи відповідь на це питання, ми почали шукати найбільш ефективні соціальні технології та партнерів, які були б здатні високо ефективно опікуватись майбутнім українських дітей, для яких сьогодні треба створювати спеціальні, надійно захищені умови здорового гармонійного проживання. Спеціальні міста та місця. Згодом ми прийшли до поняття соціополіс.